МИКОЛА ХОМЕНКО

Що нас об’єднує Ми всі однакові і в той же час усі різні. Різні за віком, регіоном проживання, статком, місцем роботи, освітою, вихованням і, напевно, інтелектом. І нас вже не 52 млн, а 37, з яких 9 постійно чи періодично знаходяться за кордоном на заробітках. Ми живемо в непростий час, який робить нас більш стресостійкими і більш прагматичними. Ми вже перестаємо дивуватися, якщо хтось думає не так, як нам би хотілося, миримося з іншими політичними вподобаннями, розуміємо, що далеко не все, повідомлене по телебаченню і написане в газетах, відповідає дійсності. Ми різні. Проте періодично ми можемо консолідуватися. І не тільки під час виборів. Усіх нас об’єднала загроза для всього людства – небезпека поширення коронавірусу. Останній тиждень, не дивлячись навіть на глобальні проблеми, ми всі перейнялися долею собак, яких хотіли використати для погашення боргів за газ – витончено жартуючи на сторінках соціальних мереж. При цьому на почуття гумору не вплинули політичні вподобання ...

Оптимізація закладів освіти, виведення коледжів з структури  університетів і передача на місцевий бюджет, запровадження нових критеріїв для визначення рівня фінансування, єдині державні кваліфікаційні іспити, визначення мінімальної вартості контрактного навчання. Це не повний перелік змін, які відбудуться в освіті в найближчий час. Враховуючи, як швидко реалізуються наміри щодо перерозподілу фінансування  закладів вищої освіти, думаю що чекати на інші зміни довго не доведеться. Що це – шокова терапія? А можливо, навіть хірургія? Принаймні, десь дуже близько. Якщо вже переходити на медичну термінологію, то потрібно розуміти, що такі операції, напевно, без наркозу не робляться. Взагалі, необхідно враховувати, як це вплине на людей, зайнятих у цій сфері діяльності. Запровадження нових підходів можливе тільки, якщо будуть змінені  підходи до формування фінансових статків викладача. Ніколи не втіляться в життя наміри, навіть найблагородніші, якщо їх виконавці не будуть до...

Професійна освіта. Це не тільки професійно-технічна, а і фахова передвища, і вища. Чого ми хочемо? Ну звичайно, щоб освіта була доступною, та головне – якісною. Щодо доступності особливих проблем немає. Створена потужна інфраструктура закладів освіти для підготовки робітника, майстра, інженера. На будь-які статки – державні, комунальні, приватні. Щодо рівних можливостей. Суспільний менталітет стосовно отримання фахової освіти, а тим більше якісної освіти, склався не сьогодні і не вчора. Закономірно, що більшість молодих людей намагаються потрапити до закладів освіти в наших  мегаполісах – Києві, Харкові, Львові. Та й їдуть вони сюди не тільки для того, щоб стати студентом, але й щоб влаштуватися на роботу, не дивлячись на вартість навчання, віддаленість від місця постійного проживання, складності з житлом. Як результат, кращий освітянський, науковий потенціал накопичується у відомих містах, провідних університетах. Навіть отримавши бакалаврську підготовку в регіональни...

Сьогодні ми не уявляємо себе без інтернету. Соціальні мережі дозволяють вільно спілкуватися з Президентом, міністрами, депутатами. Можливість опитувати населення, оцінювати діяльність уряду, вести документообіг, проводити референдуми, і навіть  перепис населення, стала цілком реальною і доступною. Популярними здобули віртуальні петиції, коли за підтримки 25 тис. голосів винесене на обговорення питання повинне бути розглянуте Президентом. Хоча розглянути – не означає  вирішити, але вже сам факт мобілізації учасників навколо того або іншого питання – свідчення його значимості. Запам’яталися петиції щодо збереження підготовки молодшого спеціаліста, широке обговорення за допомогою інтернету проекту Закону «Про фахову передвищу освіту". Так що, друзі, якщо хочете, щоб вас почули, не потрібно писати листи-звернення до високопосадовців, а потім від чиновників рангом набагато нижче з посиланнями на параграфи, пункти, постанови, закони отримувати відповіді  і, скоріш за в...

Киса, я хочу вас спросить, как художник художника: вы рисовать умеете? Остап Бендер (И.Ильф и Е.Петров «Двенадцать стульев») Ви ознайомилися з проєктом програми нового уряду на п’ять років? Документом, який охоплює всі економічні та соціальні сфери держави. Пріоритети визначені, результати очікувані. Звичайно, все, що пропонується, бажане і дійсно потребує вирішення. Дещо бентежить деяка декларативність і поверховість, на кшталт: ми знаємо проблему, хочемо її вирішити і отримати ось такий результат. Чудово. Проте абсолютно передбачуване те, що вирішення існуючих проблем, на жаль, породить низку нових. Це ми вже бачимо. Результатом спроби упорядкування підходів до формування заробітної плати освітян, відмовившись від доплат за престижність, стаж, вчені звання тощо, стали мітинги освітян під Верховною Радою. Тобто, як говорив відомий український політичний діяч, «хотіли як краще, а отримали як завжди». Звичайно, що освіті також була приділена належна увага. Нова у...

«Мы все учились понемногу, чему-нибудь и как-нибудь» Більше 200 років пройшло з тих часів, коли були написані ці слова, але неоднозначність сприйняття зберігається. Добре це чи погано, коли навчалися «понемногу», але з’являлися такі генії? Гусине перо, чорнильниця, книга і свічка. Вчитель – головне безальтернативне джерело знань. Сьогодні вже час не той і пріоритети інші, і, безумовно, відсутня монополія на знання. «Google» незримо визначає і розширює можливості людей молодих і не зовсім. Це прогрес? Безумовно. І як би ми не шукали недоліки в цьому – відсутність живого спілкування, забута таблиця множення, нерозгаданий кросворд і, як співає відомий бард в «Канатчикових дачах», «достатньо вирвати штепсель» і пропала інформація… Десь так. Це все спроба пояснити те, за чим ти не встигаєш, чого не можеш не враховувати, а тим більше зупинити. Старше покоління пишається тим, що отримали освіту, професію, яка дозволила попрацювати за фахом все життя. Сьогоднішній випускник не може цим...

Проте… Проте тривога зберігається. Знову стоїмо на порозі колосальних змін. Що нас чекає? Новий президент, новий парламент, новий кабінет міністрів і я вас можу запевнити – нові реформи. Найцікавіше, що така консервативна галузь, як освіта, підлягає змінам найсильніше – від форми диплома до організації освітнього процесу. Стабільним залишається лише низький рівень фінансування. А чи не можна навпаки – спочатку гідна заробітна плата, а потім вже – проведення реформ. Я думаю, що ефективність реформування зросла б в рази. На жаль, як би це не банально звучало, внаслідок відсутності мотивації ми втрачаємо викладача- ВЧИТЕЛЯ. Інтелектуальна праця оцінюється не просто за залишковим принципом, а принизливо низько. З радістю було сприйнято заяву представника нової команди про можливу заробітну плату викладача в 4 тис доларів (64 тис. грн). Розчарування, особливо для тих, хто вже підраховував свої можливі статки, настало дуже швидко. На наступний день заява щодо помилкових розрахунків ...