Проте…
Проте тривога зберігається. Знову стоїмо на порозі колосальних змін. Що нас чекає? Новий президент, новий парламент, новий кабінет міністрів і я вас можу запевнити – нові реформи. Найцікавіше, що така консервативна галузь, як освіта, підлягає змінам найсильніше – від форми диплома до організації освітнього процесу. Стабільним залишається лише низький рівень фінансування. А чи не можна навпаки – спочатку гідна заробітна плата, а потім вже – проведення реформ. Я думаю, що ефективність реформування зросла б в рази. На жаль, як би це не банально звучало, внаслідок відсутності мотивації ми втрачаємо викладача- ВЧИТЕЛЯ. Інтелектуальна праця оцінюється не просто за залишковим принципом, а принизливо низько. З радістю було сприйнято заяву представника нової команди про можливу заробітну плату викладача в 4 тис доларів (64 тис. грн). Розчарування, особливо для тих, хто вже підраховував свої можливі статки, настало дуже швидко. На наступний день заява щодо помилкових розрахунків зруйнувала всі мрії. Власне кажучи, особливих ілюзій той, хто вміє рахувати, і не відчував. Хоча звичайно шкода. Шкода, що освіта – це не відомство Коболєва «Нафтогаз», де прибиральниця отримує заробітну плату в рази вищу, ніж викладач.
Недавно почув цікаву розмову викладача-пенсіонерки з майже 40-річним стажем роботи і пенсією 3,5 тис. гривен і селянина, який не менше пропрацював на тваринницькій фермі і має приблизно таку ж пенсію. І як ви думаєте, хто більше вважав несправедливим таке оцінювання державою їх праці? Правильно. Той, хто все життя був зайнятий фізичною працею. Це ще раз щодо ставлення до оцінювання інтелектуальної праці в нашому суспільстві.
Як кажуть, все відносно. Якщо три волосини на голові, то це замало, а якщо в супі… Відомий індекс БігМака для оцінки купівельної спроможності населення в кожній країні. У нас для порівняння фінансових можливостей пересічного громадянина можемо користуватися індексом лікарської ковбаси, як би не іронічно до цього хтось ставився. Ціну пам’ятаєте – 2 карбованця 20 копійок. Так от, пенсія вчителя була 120 карбованців, або 54,5 кг ковбаси. Сьогодні вартість цього відомого продуктового виробу складає 200 гривень за кілограм. Нескладно підрахувати, що сьогодні на пенсію викладача-пенсіонера можна придбати лише 17,5 кілограма. Це не рахуючи мізерну оплату за квартиру, газ, електроенергію в той час. Ностальгую? Ні, констатую. Пам’ятаймо, що раніше ми мали учительські родинні династії, була професійна спадкоємність, яка передавалась з покоління в покоління і на цьому будувалась освіта. А що порадить сьогоднішній викладач-пенсіонер своїм дітям, внукам, які обирають майбутню професію?
Ось таке в нас ставлення до «сіяча знань на ниву народну».
Нива є, а от з сіячами проблема. І вона буде до тих пір, доки не буде відповідного і такого очікуваного її вирішення.
