Об’єктивна оцінка закладу освіти – це випускник
Професійна освіта. Це не тільки професійно-технічна, а і фахова передвища, і вища.
Чого ми хочемо? Ну звичайно, щоб освіта була доступною, та головне – якісною.
Щодо доступності особливих проблем немає. Створена потужна інфраструктура закладів освіти для підготовки робітника, майстра, інженера. На будь-які статки – державні, комунальні, приватні.
Щодо рівних можливостей. Суспільний менталітет стосовно отримання фахової освіти, а тим більше якісної освіти, склався не сьогодні і не вчора. Закономірно, що більшість молодих людей намагаються потрапити до закладів освіти в наших мегаполісах – Києві, Харкові, Львові. Та й їдуть вони сюди не тільки для того, щоб стати студентом, але й щоб влаштуватися на роботу, не дивлячись на вартість навчання, віддаленість від місця постійного проживання, складності з житлом. Як результат, кращий освітянський, науковий потенціал накопичується у відомих містах, провідних університетах.
Навіть отримавши бакалаврську підготовку в регіональних університетах, все більше молодих людей намагаються отримати диплом магістра в закладах освіти України, які посідають перші сходинки в рейтингу.
Цьому сприяє запровадження єдиного державного кваліфікаційного іспиту на шталт ЗНО, за результатами якого, звичайно позитивними, студент може продовжити навчання в бажаному університеті. Головне – мати знання, які дозволять подолати конкурсні перепони.
Але по завершенню навчання більшість випускників осідає якщо не в мегаполісах, то поблизу них, нерідко працюючи не за спеціальністю, а то й взагалі на робочих місцях, де не потрібна вища освіти. Як результат, за свідченням роботодавців, особливо з регіонів, їх кращі працівники здебільшого не є випускниками престижних університетів.
Є велика кількість різноманітних рейтингів, де основні критерії оцінки діяльності закладів освіти – це публікації в закордонних фахових виданнях, відстеження цитованості статей (Scopus), науково-педагогічний потенціал, інформаційний ресурс тощо. Безумовно, що це дуже важливо і реально можна відслідкувати, визначаючи місця в рейтингу. Але в цьому випадку ми оцінюємо саме дерево, а не плід, який росте на ньому, станок, а не деталь, яка виточується.
Не хочу наводити нові алегорії, але в дійсності об’єктивна оцінка діяльності закладу освіти – це випускник. Де він працює, на якій посаді, яких результатів досягло це підприємство, що про нього думають колеги і керівники тощо.
Чи складно це зробити – безперечно, так. Було б дуже цікаво під час перепису населення отримати більш-менш об’єктивні дані, який навчальний заклад людина закінчила і де працює.
