Навчатись доведеться протягом життя
«Мы все учились понемногу, чему-нибудь и как-нибудь» Більше 200 років пройшло з тих часів, коли були написані ці слова, але неоднозначність сприйняття зберігається. Добре це чи погано, коли навчалися «понемногу», але з’являлися такі генії? Гусине перо, чорнильниця, книга і свічка. Вчитель – головне безальтернативне джерело знань. Сьогодні вже час не той і пріоритети інші, і, безумовно, відсутня монополія на знання. «Google» незримо визначає і розширює можливості людей молодих і не зовсім. Це прогрес? Безумовно. І як би ми не шукали недоліки в цьому – відсутність живого спілкування, забута таблиця множення, нерозгаданий кросворд і, як співає відомий бард в «Канатчикових дачах», «достатньо вирвати штепсель» і пропала інформація… Десь так. Це все спроба пояснити те, за чим ти не встигаєш, чого не можеш не враховувати, а тим більше зупинити. Старше покоління пишається тим, що отримали освіту, професію, яка дозволила попрацювати за фахом все життя. Сьогоднішній випускник не може цим хизуватись – навчатись, і тим більше перевчатись, доведеться протягом всього життя, це доля кожного з них. Так що слова літературного класика, викладені вище, напевно, в значній мірі стосуються сьогодення. Кожний уряд, який приходить, починає з найпростішого – оптимізації. Впевнений, що і цей не буде виключенням. Це здається просто – скоротив, об’єднав. Мотиви, як завжди, відомі – європейський вибір, політична доцільність, економічна ефективність. Наше суспільство, особливо освітянське, на це особливо не ведеться. Результат від цього, скажем відверто, не дуже. Що можемо очікувати в майбутньому? Керуючись постулатом «нет пророка в своем Отечестве», звернемося до світового досвіду, враховуючи, що окремі країни, за свідченням політологів, обганяють нас на 20, а деякі і на 30 років. Чого там побоюються? Якщо ми реально відчуваємо відтік фізичного потенційного студента за кордон, то вони стривожені появою віртуальних освітніх програм Оксфорда, Гарварда, Кембріджа, Сорбонни, конкурувати з якими університету навіть середнього рівня досить складно. Україна не виключення. Зростає попит на різноманітні освітянські електронні платформи, як вітчизняні, так і закордонні. Молодь в пошуці звичайно, все це не може з часом не позначитись на тривалості навчання і, насемперед, університетського. Як наслідок, запровадження індивідуального графіка навчання студентів, широке використання електронних ресурсів, вебінарів, тренінгів. Все більше студентів, які навчаються, працюючи. Чи можливе в майбутньому скорочення навчального аудиторного тижня? Думаю, що так. Головне – бути мотивованим. А мотивація для студента і викладача мало в чому відрізняється – гідний рівень життя сьогодні і в майбутньому.
