Треба мотивувати, а потім ставити завдання
Оптимізація закладів освіти, виведення коледжів з структури університетів і передача на місцевий бюджет, запровадження нових критеріїв для визначення рівня фінансування, єдині державні кваліфікаційні іспити, визначення мінімальної вартості контрактного навчання. Це не повний перелік змін, які відбудуться в освіті в найближчий час. Враховуючи, як швидко реалізуються наміри щодо перерозподілу фінансування закладів вищої освіти, думаю що чекати на інші зміни довго не доведеться. Що це – шокова терапія? А можливо, навіть хірургія? Принаймні, десь дуже близько.
Якщо вже переходити на медичну термінологію, то потрібно розуміти, що такі операції, напевно, без наркозу не робляться. Взагалі, необхідно враховувати, як це вплине на людей, зайнятих у цій сфері діяльності. Запровадження нових підходів можливе тільки, якщо будуть змінені підходи до формування фінансових статків викладача. Ніколи не втіляться в життя наміри, навіть найблагородніші, якщо їх виконавці не будуть достатньо мотивовані. До того ж, спочатку необхідно мотивувати, а потім ставити завдання. Примарні обіцянки, що це колись відбудеться, вже не сприймаються. Заробітна плата у п’ять, і навіть десять, тисяч для викладача не просто низька, а принизлива – враховуючи те, що мінімальна складає 4723 гривні. Безперечно, 36 тис. заробітної плати для міністра освіти – це теж замало, якщо порівняти з міліонними статками керівників окремих державних структур. Стільки має отримувати якщо не кожний викладач, то, однозначно, висококваліфікований. І не потрібно планувати підвищення на 150 і 170 гривень в рік, разову допомогу молодим педагогам, що породжує додаткову конфліктну ситуацію в освітянському середовищі. Необхідно забути про різноманітні коефіцієнти співвідношення між заробітною платою освітянина і працівників виробничої сфери, закладені ще 30 років тому, які ніколи не працюють. Тривалий період попередніх реформ в освіті не дав очікуваних результатів, в першу чергу через невмотивованого викладача. Отож, якщо вже «замахнулися» на грандіозні зміни в галузі, то потрібно думати не про економічну вигоду від оптимізації університетів та передачі коледжів на місцевий бюджет, а вишукувати фінансові можливості для гідної оплати праці тих, хто ці реформи буде впроваджувати. Інвестувати необхідно в першу чергу не в абстрактну освіту, а в зовсім неабстрактних людей.
