Проєкт програми нового уряду на п'ять років

Киса, я хочу вас спросить,
как художник художника: вы рисовать умеете?

Остап Бендер (И.Ильф и Е.Петров «Двенадцать стульев»)

Ви ознайомилися з проєктом програми нового уряду на п’ять років? Документом, який охоплює всі економічні та соціальні сфери держави.

Пріоритети визначені, результати очікувані. Звичайно, все, що пропонується, бажане і дійсно потребує вирішення. Дещо бентежить деяка декларативність і поверховість, на кшталт: ми знаємо проблему, хочемо її вирішити і отримати ось такий результат. Чудово.

Проте абсолютно передбачуване те, що вирішення існуючих проблем, на жаль, породить низку нових. Це ми вже бачимо. Результатом спроби упорядкування підходів до формування заробітної плати освітян, відмовившись від доплат за престижність, стаж, вчені звання тощо, стали мітинги освітян під Верховною Радою. Тобто, як говорив відомий український політичний діяч, «хотіли як краще, а отримали як завжди».

Звичайно, що освіті також була приділена належна увага. Нова українська школа, професійна, разом з передвищою фаховою, вища освіта підлягають подальшому удосконаленню. Безумовно, в цьому відношенні меж немає. Приємно, що кардинальних змін в курсі, закладеному «попередниками», особливо не помітно. Є певна спадкоємність. А то вже звикли до того, «що червоні прийдуть, білі прийдуть…»

Автономія закладів вищої освіти, приведення у відповідність ринку освітянських послуг до ринку праці, підвищення вмотивованості студентів і викладачів, академічна доброчесність, поліпшення фінансування на конкурентній основі як закладів освіти, так і науково-педагогічних працівників, сільська і міська школа. Все це, безумовно, заслуговує на увагу і потребує вирішення. Проте викликають занепокоєння деякі наміри, які з часом можуть стати викликами не тільки для освітянської спільноти, а і для всього суспільства.

Дивує конкретна цифра, запропонована в програмі, щодо кількості тих, хто отримує професійно-технічну та фахову передвищу освіту – 45%. Це при тому, що сьогодні цей рівень підготовки становить 26% і з кожним роком зменшується, а виявляють бажання отримати вищу освіту близько 80%. Необхідно враховувати також те, що частина випускників шкіл, до того ж значна ,продовжить навчання за кордоном. І цей показник з кожним роком збільшується. Маховик, розкручування якого розпочалося майже 30 років тому, зупинити не так просто. Аргументи на користь переорієнтації, думаю, всім зрозумілі. Доцільність. І в цьому випадку не тільки економічна. Як наслідок, оптимізація закладів вищої освіти, скорочення науково-педагогічного персоналу і, на жаль, ще відчутніший відтік молодих людей за кордон.

Спроба проводити прийом випускників технікумів і коледжів в університети через ЗНО без урахування фахової підготовки (а такі наміри є) з метою обмеження їх можливостей в отриманні вищої освіти приведе до скорочення прийому, у першу чергу, в заклади фахової передвищої освіти, адже близько 50% вважають цей період підготовки проміжним між шкільною і вищою. Ось вам і вирішення проблеми, коли з однієї може з’явитись декілька, та того ж складніших.