МИКОЛА ХОМЕНКО

Говорячи про освіту, то, напевно, відому фразу, яка була виписана в кожному навчальному закладі якщо не на фасаді, то в вестибюлі біля бюста не менш відомої людини, необхідно перефразувати – РЕФОРМИ, РЕФОРМИ І ЩЕ РАЗ РЕФОРМИ. Якщо провести аналіз процесу реформування в Україні за 26 років незалежності та порівняти, як подібні радикальні зміни відбуваються в світі, можемо з упевненістю сказати: наша країна найбільш прогресивна і «продвинута» в цьому напрямі. Згадуючи роздуми одного із літературних героїв Шолохова щодо походження популярних на той час слів, здається, що «reforme» пішло з української, настільки воно ввійшло в наше повсякденне життя. Дуже зручне слово – ним можливо все виправдати, можливо прикритися, а, за необхідності, і відмежуватися. Головне, здебільшого всім відомі ті, хто розпочинав реформи, а от ті, які їх завершують, – катма. Якщо попередні спроби щось змінити є псевдореформами – чи це в аграрному секторі, чи в медицині, а тим більше в освіті – про це не...

«Всё включено» – інтригуюча російськомовна фраза, яка ввійшла в наш побут і сприймається як можливість за доступні кошти отримати наперед визначені блага. Це не тільки про відпочинок в Турції, Єгипті. Як не дивно, саме так вищу освіту сприймають як батьки, так і потенційні студенти. Бажаний ключик від щасливого майбутнього. Скільки б не говорили, що вигідніше отримати будь-якусь робітничу професію, затративши при цьому менше грошей і часу на навчання, простіше влаштуватись на роботу, мати більш ніж пристойну заробітну плату, все одно омріяною залишається вона – ВИЩА ОСВІТА. Генетична пам'ять? А можливо, якась, вибачте, стадність. Безумовно. І це також. Звичайно, що пріоритетними залишаються юридичний, медичний, економічний напрямок. Ще 20 років тому молода людина часто вступала до університету за четвертої або п’ятої спроби. І це нікого не дивувало. Сьогодні ж рідко хто робить повторну. Не пройшов в цей університет, на цю спеціальність – зарахують в інший і на іншу сп...

У ХХІ століття неграмотні не ті, хто не вміє читати і писати, а ті, хто не може вчитися, а ще – забувати те, чого навчився, й переучуватися. Елвін Тоффлер Післядипломна освіта, підвищення кваліфікації, стажування – це все, що необхідне для підтримання рівня професійної майстерності педагога. Сьогодні це актуально? Безумовно, так. Інша справа наскільки це ефективно, чи відповідають вимогам часу ці форми підготовки, перепідготовки, які, на жаль, діють за застарілими положеннями та інструкціями. Порівняно з бізнесом, де проводять корпоративні форми навчання персоналу, використовуючи тренінги, майстер-класи, в освіті – в значній мірі недоступно, а те, що пропонують, далеке від вимог часу. Головна претензія роботодавців – звичайно, до викладачів, які здебільшого, не маючи виробничого досвіду, неспроможні надати студенту сучасні знання, вже не говорячи про навички. Вони ними просто не володіють. І в значній мірі це не тільки їх вина. Для проведення підвищення кваліфікації нео...

Хочеш бути щасливим – будь. Але це ніяк не має бути на кшталт: хочеш мати вищу освіту – май. Безумовно, наявність її – значною мірою золотий ключик від омріяних дверей у щасливе майбутнє. Але для того щоб його отримати, потрібно докласти зусиль і дійсно бути мотивованим – студенту до знань, а викладачу – до самореалізації в освітянському середовищі. Сьогодні як ніколи виникає питання щодо якісної підготовки фахівців вищої школи. Особливо через невизнання дипломів випускників наших медичних вишів в країнах Африканського континенту. Звичайно, що це удар по престижу нашої освіти загалом, а не тільки медичної. Втрачаємо те, що ми мали і, на жаль, компенсувати ці втрати поки нічим. Входження в Болонський процес дозволило певною мірою лібералізувати взаємини у європейському освітянському середовищі і не більше. Конвертований диплом, на жаль, залишився нереалізованою мрією. Як результат, ми маємо колосальний відтік молоді на навчання в країни Європи (20-30 тис. осіб щороку). У чому...

Деякі думки необхідно вигулювати на повідку, а в окремих випадках – і в наморднику. Читаючи окремі коментарі до постів, диву даєшся – звідки беруться такі люди, які в брутальній формі хочуть когось в чомусь переконати. Відчувається, що це люди досить розумні, начитані, багато що знають, мають доступ до сучасних інформаційних технологій. Звідки ж такий вишуканий брутальний сленг, така злісна риторика? Бридко і огидно, а головне – страшно. Страшно, що такі люди поряд з нами, ми можемо з ними спілкуватися, обмінюватись думками і все це робимо цивілізованою мовою. То це, очевидно, коли на виду, а так, ховаючи своє прізвище і розкриваючи свою сутність, виплескувати свій негатив – не важливо кому і для чого? Скажете – накопилося. Можливо. Від цього полегшає? Не думаю. Особливо сумно, що це звучить від людей, близьких до освітянського середовища. У дійсності, як говорив відомий персонаж Булгакова, розруха починається в головах. Шкода, що поняття «інтелігент» стало вже давно глузлив...

Як ви яхту назвете, так вона і попливе! Пісня з м/ф «Пригоди капітана Врунгеля» Згадки про судно під назвою «Победа» і нехитрий сюжет цього мультфільму приходять самі собою, коли починаєш аналізувати, як слово впливає на свідомість людини. За останні 25 років з’явилося стільки нових слів, що можна створювати сучасний глосарій – це також нове слово. Здебільшого вони іншомовного походження – приємні на слух, мають інколи подвійне трактування, їх швидко підхоплюють у суспільстві. Кошерне, кошерний, кошерному – ще деякий час тому це слово мало кому було відоме, а сьогодні воно звучить з вуст політиків, висвітлюється на бігбордах, його широко використовують під час спілкування пересічні громадяни. І мало кого цікавить його історичне походження і біблійне визначення. Водночас є слова, значення яких було важливим для певного часу, але до яких вже не хочеться повертатися, а тим більше використовувати. Я не кажу про слова політичного змісту – це історія і до неї необхідно обер...

«В то время когда космические корабли бороздят просторы вселенной…» А якщо відверто. В першу чергу, необхідно визначитись, яких фахівців нам необхідно готувати. Чи обмежуватись лише потребою нашої країни? Ставши учасниками Болонського процесу, ми тим самим підтвердили європейський вибір у напрямку визнання нашого диплома конвертованим, тим самим розширивши можливості щодо працевлаштування випускників наших вишів. Не скажу нічого нового для вас: «робочих місць у нашій країні в значній мірі не вистачає, тим більше з достойною заробітною платою». Не дарма молоді люди під час соціальних опитувань засвідчують, що головною проблемою для них є працевлаштування. А яка заробітна плата задовольнила б випускника нашого вишу? Не менше 500 доларів – 13,5 тис. грн. Це в два рази більше середньої заробітної плати в Україні, а в Європі – це просто непристойно низька оцінка роботи навіть некваліфікованого працівника. І якщо сьогодні представники бізнесу заявляють, що готові взяти на роботу фа...