Реформами можна все виправдати

Говорячи про освіту, то, напевно, відому фразу, яка була виписана в кожному навчальному закладі якщо не на фасаді, то в вестибюлі біля бюста не менш відомої людини, необхідно перефразувати – РЕФОРМИ, РЕФОРМИ І ЩЕ РАЗ РЕФОРМИ.

Якщо провести аналіз процесу реформування в Україні за 26 років незалежності та порівняти, як подібні радикальні зміни відбуваються в світі, можемо з упевненістю сказати: наша країна найбільш прогресивна і «продвинута» в цьому напрямі.

Згадуючи роздуми одного із літературних героїв Шолохова щодо походження популярних на той час слів, здається, що «reforme» пішло з української, настільки воно ввійшло в наше повсякденне життя. Дуже зручне слово – ним можливо все виправдати, можливо прикритися, а, за необхідності, і відмежуватися. Головне, здебільшого всім відомі ті, хто розпочинав реформи, а от ті, які їх завершують, – катма.

Якщо попередні спроби щось змінити є псевдореформами – чи це в аграрному секторі, чи в медицині, а тим більше в освіті – про це необхідно говорити. Введення молодшого спеціаліста у вищу освіту, що в свій час вважалось одним із елементів глибокого реформування в освіті, сьогодні вже вважається недолугим рішенням. Кредитно-модульне навчання, конвертований диплом, Болонський процес, інтеграційні процеси, дистанційне навчання, ступенева освіта, ЗНО, бакалаври, магістри, доктори філософії, спеціальні рахунки, оптимізація, стандарти (послідовність і значимість не враховується) – це також елементи реформ, які впроваджувалися, і, будемо говорити відверто, не завжди вдало.

Нова реформаторська спіраль підтвердила європейське спрямування з пріоритетами щодо загальнолюдських цінностей, індивідуальної траєкторії, креативності. Імплементація Закону «Про вищу освіту», який по невідомій траєкторії обійшов Закон «Про освіту», змушує весь час вносити правки з метою приведення у відповідність між собою цих двох важливих документів.

Небувала активність освітянської спільноти протягом останніх місяців викликана розглядом Закону «Про освіту», концепції про підготовку молодших спеціалістів та дуального навчання.

Необхідно віддати належне МОН, це все піддавалось широкому громадському обговоренню – не тільки на засіданнях профільного комітету, робочих груп, зустрічах з активами навчальних закладів, які проходили, можливо, не так ефективно, як хотілося, зате гостро, з можливістю внести кожному свої пропозиції. Особливо активно велась дискусія в соціальних мережах. Здебільшого все зводилось до «все не так» і в дуже незначній мірі «як», через що консолідованої точки зору досягти було непросто.

З чим ми йдемо в новий навчальний рік і що ми від нього чекаємо:

·         затвердження законів і концепцій;

·         роботи над новими законами професійної і фахової освіти;

·         суттєвого підвищення заробітної плати;

·         запровадження дуальної освіти;

·         початку роботи щодо академічної доброчесності;

·         розробки професійних стандартів;

·         внутрішнього і зовнішнього моніторингу якості освіти;

·         запровадження академічної мобільності.

Сьогодні всі очікують результатів прийому. Якщо в минулому році освітянська спільнота була стривожена тим, що молодь, м’яко кажучи, не дуже хоче ставати «сіячем розумного, доброго, вічного», то в цьому році для багатьох навчальних закладів настане «момент істини» (для декого вже й очікуваний).

І причина цього не тільки в демографічній ситуації, у відтоку молодих людей за кордон, зменшенні бюджетних місць. На жаль, причини глибші і глобальніші. Молоді люди зараз хочуть отримати не тільки диплом, а ще й глибокі знання і уміння, щоб стати успішними в житті.