МИКОЛА ХОМЕНКО

«В то время когда космические корабли бороздят просторы вселенной…» А якщо відверто. В першу чергу, необхідно визначитись, яких фахівців нам необхідно готувати. Чи обмежуватись лише потребою нашої країни? Ставши учасниками Болонського процесу, ми тим самим підтвердили європейський вибір у напрямку визнання нашого диплома конвертованим, тим самим розширивши можливості щодо працевлаштування випускників наших вишів. Не скажу нічого нового для вас: «робочих місць у нашій країні в значній мірі не вистачає, тим більше з достойною заробітною платою». Не дарма молоді люди під час соціальних опитувань засвідчують, що головною проблемою для них є працевлаштування. А яка заробітна плата задовольнила б випускника нашого вишу? Не менше 500 доларів – 13,5 тис. грн. Це в два рази більше середньої заробітної плати в Україні, а в Європі – це просто непристойно низька оцінка роботи навіть некваліфікованого працівника. І якщо сьогодні представники бізнесу заявляють, що готові взяти на роботу фа...

Ми часто говоримо про перманентність реформ в освіті як щось відірване від реального життя, посилаючись на когось, шукаючи винуватих. Здебільшого дістається людям з високих кабінетів. А загалом освіта визначається викладачем, студентом, роботодавцем. Нещодавно я мав розмову з потужним бізнесменом в аграрному секторі економіки, який ратував за скорочення навчальних закладів, які забезпечують цю галузь, особливо хизуючись тим, що він в процесі співбесіди з п’ятдесяти випускників зміг вибрати лише одного більш-менш підготовленого. Всі інші недолугі, не володіють сучасними технологіями, неспроможні економічно обґрунтувати ефективність своєї майбутньої діяльності. При цьому, до речі, бізнесмен засвідчив, що він відвідав 90 країн світу, де знайомився з технологіями виробництва, брав участь у різноманітних тренінгах, майстер-класах, які проводили відомі коучери. Звичайно, що на це потрачено мільйони, далеко не завжди його особисті. Думаю, що право на висновок я залишу за вами, мої шано...

Делегування повноважень, або як вирішується питання з молодшим спеціалістом. «Два кроки назад, один крок вперед», – дещо перефразований вислів відомого отримувача вищої освіти екстерном, апологета свободи, братства і рівності. Власне кажучи, це те, що ми маємо сьогодні з молодшим спеціалістом. З вищої освіти, проскочивши попередній рівень середньої спеціальної, опинилися в професійно-технічній. Два роки потому пройшли в дискусіях. У технікумах і коледжах розмірковували, як ці зміни вплинуть на престижність навчального закладу, у вищих інстанціях визначились, як вийти з ситуації, яка, на перший погляд, була досить простою – цей рівень підготовки перевести в професійно-технічну освіту, «звільнивши» вищу і підсиливши професійну. Згадаємо, що понад двадцять років реформували молодшого спеціаліста під вищу освіту – інтегровані навчальні плани і програми, кредитно-модульна система, кадровий потенціал, ступенева безперервна освіта, університетські центри з відповідними структурами ...

«Скинувши шкіру, вже не влізеш в неї знову. Такий закон джунглів» , – сказав Каа. Редьярд Кіплінг «Книга джунглів» Руйнуючи певні стереотипи, застарілі шаблони, ми маємо розуміти, що до них ми вже не повернемося. Перший місяць нового року вже в минулому, відшуміли свята, студенти і викладачі повернулися до занять – до весни залишилося зовсім небагато. Але якщо бути відвертим – більшість освітян з острахом дивиться в майбутнє. Вищі навчальні заклади вкотре вже дізнаються про можливість стати користувачами бюджетних коштів, тобто разом з приватними закладами освіти претендувати на бюджетне фінансування. Боятися, мабуть, нічого і навіть незручно – постійно лунають заяви про унікальність і високий рівень підготовки в державних вишах. Здається, яку конкуренцію може скласти приватний вуз, створений зовсім недавно, із сумнівною репутацією, невизначеним науково-педагогічним персоналом, невідповідною матеріально-технічною базою. Хвилювання викликають критерії, за якими визначатим...

Скільки потрібно агрономів, зоотехніків, економістів і фахівців інших спеціальностей для аграрного сектору економіки? Це питання завжди піднімають під час формування державного замовлення як в стінах Міністерства аграрної політики та продовольства України, так і в Міністерстві освіти і науки. Нагадаємо щодо частки державного сектору в сільському господарстві, яка становить лише 0,4 %, що є підтвердженням того, що аграрний сектор – це вже не державна форма власності, а приватна. А говорити, що готувати потрібно лише для державного сектору, напевно, було б меншою мірою некоректно, адже державний бюджет сьогодні формується за рахунок податків, у першу чергу, з бізнесу. Так що кадрами ми його маємо забезпечувати. Пам’ятаю, років три тому один із заступників міністра аграрної політики заявив, що для забезпечення кадрами аграрного сектору потрібно створити один приватний виш, який вирішить усі проблеми. А були ще й такі, які заявляли, що краще «заполучити» іноземного фахівця-аграрі...

Картина відомого художника Казимира Малєвича «Чорний квадрат» для поціновувачів високого мистецтва – це недосяжний рівень, який повторити неможливо, хоча, до речі, він сам зробив декілька копій. Скажу відверто, далеко не всім цей шедевр авангардизму з його конструкцією і змістом доступний для сприйняття, а тим більше розуміння. Проте він є, ми його бачимо, але не все розуміємо, так само, як і реформи в освіті. У дійсності вони є, і проводяться вже майже 25 років, і можуть подобатись або не подобатись, але, безумовно, є важливою складовою перебудови пострадянського суспільства. Хочеться зробити повторення відомого для свого часу гасла, дещо змінивши його: «Є в реформах початок, немає в реформах кінця». Змінюються підходи до реформ та їх сприйняття: від авангардизму на початковій стадії до сучасного постмодернізму. Ми самі змінюємося. У свій час з легкістю і без обговорення ухвалили рішення щодо виведення молодшого спеціаліста з комфортної ніши – середньої спеціальної освіти ...