Вирішуючи одні проблеми, породжуємо інші

«Скинувши шкіру, вже не влізеш в неї знову. Такий закон джунглів», – сказав Каа.

Редьярд Кіплінг «Книга джунглів»

Руйнуючи певні стереотипи, застарілі шаблони, ми маємо розуміти, що до них ми вже не повернемося.

Перший місяць нового року вже в минулому, відшуміли свята, студенти і викладачі повернулися до занять – до весни залишилося зовсім небагато. Але якщо бути відвертим – більшість освітян з острахом дивиться в майбутнє.

Вищі навчальні заклади вкотре вже дізнаються про можливість стати користувачами бюджетних коштів, тобто разом з приватними закладами освіти претендувати на бюджетне фінансування. Боятися, мабуть, нічого і навіть незручно – постійно лунають заяви про унікальність і високий рівень підготовки в державних вишах.

Здається, яку конкуренцію може скласти приватний вуз, створений зовсім недавно, із сумнівною репутацією, невизначеним науково-педагогічним персоналом, невідповідною матеріально-технічною базою.

Хвилювання викликають критерії, за якими визначатимуть право на бюджетне фінансування, і головне – хто і як це буде робити. Славнозвісний людський фактор. А він, хочемо чи не хочемо, діятиме. Так вже склалося в нашій країні.

Оптимізація. З якого тільки боку до неї підходити і як вирішувати, наскільки це необхідно, – питання непросте не лише для сьогоднішнього міністра, а і до її попередників, думаю, і для наступників. Єдине, що можна сказати – адміністративним шляхом його не вирішити.

Здається, перший крок зробили два роки тому, зменшивши кількість вищих навчальних закладів шляхом виведення технікумів і коледжів з вищої освіти. Вирішивши частково одну проблему, породили іншу.

І знову хвилювання в технікумах і коледжах – де вони будуть на початок наступного навчального року, очікуване неприйняття рішення щодо збереження статусу вищого навчального закладу для коледжу до 2020 року, загроза передачі на місцевий бюджет, взагалі замовчування про цей рівень підготовки.

Так, в проекті середньострокового плану пріоритетних дій уряду до 2020 року жодного слова не сказано про молодшого спеціаліста. Звичайно, це насторожує. Звернення, петиції, декларації – а конкретних рішень немає. Як результат – затримка з прийняттям законів про освіту і професійну освіту.

Підвищення мінімальної заробітної плати. Зарплата викладача без категорій мало чим відрізняється від зарплати прибиральниці, а якщо перерахувати в розрахунку на одну годину робочого часу, то у прибиральниці буде в декілька разів вище. От вам і справедливість навиворіт. Як наслідок – додаткова напруга в суспільстві.