СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ, АБО ЯК ЗРОБИТИ ЩОБ НЕ НАСТУПИТИ…

Стратегія розвитку вищої освіти на 2021-2031 рік не скажу, що є давно очікуваним, але важливим документом, який має стати дороговказом в майбутнє (хотів без лишнього пафосу – не вдалося). Якщо говорити про стратегію ключовими фразами, то зазначу таке.

Мета – якісна освіта інтегрована в європейській освітянський простір, конвертований диплом.

Шляхи вирішення – мотивований студент, кваліфікований викладач, щедра держава, добре оплачувані робочі місця.

Очікувані результати – розвинута економіка, процвітаюче суспільство, гарантовані права і можливості.

Ризики і можливі негативні наслідки – оптимізація закладів освіти, скорочення бюджетної складової і розширення комерційної, а також втрата робочих місць для науково-педагогічних працівників.

Щодо самого проєкту стратегії.

Цікаво подана структура, створено робочі групи, проводяться онлайн-засідання. Що насторожує. В першу чергу, відсутність аналізу результатів попередньої стратегії розвитку, особливо, враховуючи, що на статтю «розвиток» у бюджеті останні роки фактично не виділено коштів.

В основу все-таки потрібно покласти процес імплементації Закону України «Про вищу освіту». А тут є про що поговорити, повертаючись спочатку до першої редакції, а потім до останньої зі змінами і доповненнями.

Враховуючи, що реформування освіти загалом і вищої особливо, яка триває вже майже 30 років з стратегіями і без них, думаю, що, напевно, настав час провести інвентаризацію результатів (що вдалося, від чого потрібно відмовитися, до чого повернутися).

Якщо говорити про економічні досягнення, рівень життя, демографічну ситуацію, міграцію населення, розглядаючи це як результат, зокрема освітянської діяльності, підготовки кадрів, то результат це невтішний і не потребує додаткових коментарів.

Ще одне питання, яке ми сором’язливо обходимо, – ринок праці. Не може ринок освітянських послуг бути зорієнтований лише на ринок праці України. Якщо так, то навіщо нам потрібний був Болонський процес, конвертований диплом і європейський досвід запровадження кредитно-модульної системи, не говорячи вже про знання іноземної мови?

Будемо відвертими – стан економічного розвитку країни не передбачає особливого збільшення національного валового продукту, а отже, і створення нових робочих місць.

Так що хочемо ми чи не хочемо, але значна кількість молодих людей змушена виїжджати за кордон на роботу і працювати там, здебільшого, не за фахом. Отже, за такої ситуації, напевно, варто реагувати і на потреби світового ринку праці. Час настав думати не тільки про державу, а і про окремо взятого українця, його благополуччя.