Підготовка фахового молодшого бакалавра
Підготовка фахового молодшого бакалавра — чи потрібний цей рівень освіти?
Про це, напевно, мають говорити не директори і викладачі коледжів, і навіть не роботодавці, а, в першу чергу, випускники технікумів і коледжів, які після закінчення попрацювали декілька років за фахом або продовжили навчання в університеті. І вони скажуть, було б кому слухати, що своїм життєвим, професійним успіхам завдячують першочергово навчанню у коледжі.
Загалом в дискусіях, які ведуться в суспільстві, існують радикально протилежні погляди — від несприйняття молодшого спеціаліста як окремого професійного рівня з пропозиціями щодо об’єднання з професійно-технічною освітою, до визнання його першим рівнем вищої освіти, що готує універсального, найбільш затребуваного фахівця. В опонентів є свої аргументи, яким кожний маніпулює на свою користь.
Проте потрібно пам’ятати, що незалежно від соціально-економічного устрою, рівнів розвитку суспільства ринок праці визначається тріадою: робітник, майстер, інженер. Цей розподіл поширюється майже на всі галузі. Відповідно підготовкою фахівців різних рівнів займаються заклади професійно-технічної, фахової передвищої, вищої освіти. Хоча однозначно сказати, що вказані заклади освіти чітко дотримуються границь щодо підготовки, не доводиться.
Понад 100 вищих професійно-технічних закладів ведуть підготовку молодших спеціалістів, всі коледжі мають ліцензію на підготовку робітничих кадрів, університети також не цураються підготовкою молодших спеціалістів з окремих спеціальностей.
Реально сьогодні ми маємо також досить розмиті межі між професійними рівнями, коли особа з вищою освітою працює робітником, а молодший спеціаліст може успішно працювати на посадах, які потребують вищої освіти. Як кажуть роботодавці: «Не важно иметь высшее образование, главное — иметь среднее сображение».
Фахові коледжі є постачальниками абітурієнтів для закладів вищої освіти.
Фактично лише 19-20 % випускників коледжів стають абітурієнтами денної форми навчання в університетах. І цей показник зберігається ще з радянських часів, коли доводилися певні квоти. Насправді за заочною формою навчається 50-70 % випускників коледжів. Це свідчить про те, що вони працюють за фахом і продовжують навчатися на більш високому рівні.
Міжнародний валютний фонд, Болонський процес, відсутність подібних закладів освіти за кордоном змушують об’єднати професійно-технічну і фахову передвищу освіту в професійну.
Окремі наші політики за будь-якої влади маніпулюють посиланнями на авторитетні міжнародні організації, лобіюючи непопулярні в країні рішення для отримання кредитів або інтеграції в європейську освіту. Ніяких конкретних вимог щодо нашої системи освіти ніхто не ставить.
У кожній європейській країні є свої особливості в освіті, які не заважають інтегруватися їм між собою. Так що, право на національні особливості, які чітко визначені Болонським процесом, має кожна країна.
Фахова передвища освіта, перебуваючи між вищою і професійно-технічною освітою, втрачає своїх абітурієнтів і поступово самоліквідується.
30 років ця думка нав’язується суспільству. А що ми маємо сьогодні? Найбільш стабільний рівень підготовки. Якщо в 1990 році закладів вищої освіти було 149, а у 2019 стало 281; професійно-технічних відповідно було 1246 і стало 723, то технікуми і коледжі демонструють впевнену стабільність – 742 і 708. Це при тому, що в цей період відбувся перехід середньої спеціальної на перший рівень вищої освіти і абсолютно не обов’язкове через 23 роки виведення з неї.
Запровадження ЗНО під час вступу випускників коледжів до університетів дозволить ліквідувати єдину шпарину попадання у ЗВО з використанням елементів корупції.
Інтеграційні процеси, які відбуваються в освіті потягом останніх 30 років, забезпечують ступеневість в професійні освіті, яку необхідно підтримувати, а не створювати додаткові перепони. ДПА, ЗНО під час фахової підготовки — це досить велике навантаження. Якщо вже проводити замір знань під час вступу, то робити це потрібно з фахових дисциплін.
