Про держмайно - будівлі, що не експлуатуються

Ви звертали увагу скільки в нас будівель, які не експлуатуються тривалий період часу? Побудовані ще в радянські часи, вони з роками поступово руйнуються і стають не придатними для використання. Звичайно, що всі вони відносяться до так званого держмайна. Чому ж вони не використовуються?

Якщо немає потреби в подальшій експлуатації, продайте їх або перепрофілюйте. Бажаючі придбати, можливо, і знайдуться. Особливо вражає стан ще нещодавно процвітаючих санаторіїв, які розташовані навколо Києва. Cьогодні їх з успіхом можна використовувати як декорації до фільмів про війну.

Що чекаємо? Коли приміщення повністю розвалиться? Що, так складно зробити єдиний реєстр майнового комплексу, який не експлуатується, встановити початкову реалізаційну ціну і виставити на прозорі торги? Щорічно в бюджеті країни планується надходження досить солідних коштів від приватизації державного майна. Фактично ж надходить 2-3%. Напрошується відповідь: або це комусь потрібно, щоб потім придбати за безцінь, або цією справою займаються абсолютно некомпетентні люди.

На жаль, така проблема має місце і в закладах освіти. Враховуючи думку педагогічних колективів, профільне міністерство застерегло від посягань на майно технікумів, коледжів, професійно-технічних училищ у процесі переходу їх на місцевий бюджет. І це правильно.

Є привабливі приміщення в центрі міста, на які в дійсності вже давно хтось поклав око. Але що робити, коли контингент студентів зменшується в 2-3 рази, і відпадає потреба в гуртожитках, навчальних корпусах, їдальнях, гаражах, складських приміщеннях?

Якщо приміщення не використовується, то воно занепадає і руйнується. Почастішали випадки, коли обвалюються дахи, руйнуються стіни. Добре ще, якщо при цьому не гинуть люди.

Напевно, варто МОН подати приклад ефективного використання майнового комплексу шляхом проведення інвентаризації того, що не експлуатується, та внесення пропозицій щодо його продажу або перепрофілювання в житлове. Знаю, що без рішень ВР, Кабінету Міністрів це питання не здвинути з місця, але і відкладати його далі нікуди.