Роздуми про важливе

Скільки потрібно Україні робітників і фахівців? Впевнений, що сьогодні на це запитання  неможливо  знайти правильну відповідь, так як неможливо відповісти, скільки сьогодні працює за фахом лікарів, агрономів, юристів, педагогів, інженерів.  А чи можемо взагалі сказати, скільки в країні проживає людей?  Вже не 52 млн і навіть не 42…

Щодо працездатного людського ресурсу, то за останніми даними зайнятого населення в нас близько 16 млн, безробітних –  1,7 млн, хоча зареєстровано  лише 0,3 млн. А  вакантних посад, за інформацією центрів зайнятості – лише близько 85 тис. Якщо відверто, то мало хто знаходить роботу в такий спосіб. Здебільшого там реєструються для того, щоб певний час отримувати соціальну допомогу.

Як працевлаштовуються випускники коледжів та університетів і скільки їх знаходить роботу за фахом?

Раніше, коли заклади освіти звітувались щодо рівня працевлаштування, цей показник становив  близько 70 %. Звичайно, що це не завжди  відповідало реальності – з більшості спеціальностей показник працевлаштування за фахом був значно гірший і це при тому, що це стосувалось лише випускників, які навчалися за кошти державного бюджету. 

Останні результати моніторингу стану юридичної освіти засвідчують,  що юристами готуються стати  близько 110 тис. осіб. Це ті, хто навчається в закладах освіти всіх рівнів акредитації за спеціальностями «Право» та «Правознавство». В той же час, за спеціальностями «Комп’ютерні науки» – лише 25 тис. осіб, «Агроінженерія» – 16 тис. осіб.

Головне те, що майбутніх юристів не лякає перспектива здобуття освіти здебільшого за власний кошт, при чому немалий, і що працевлаштуватися зможе лише невеликий відсоток. Ще цікаво – науковці прогнозують, що в недалекому майбутньому, в зв’язку з запровадженням  інформаційно-комунікаційних технологій, зникне потреба в юрисконсультах,  адвокатах, нотаріусах.  Пам’ятаєте, якими популярними і романтичними  спеціальностями були в свій час геолог, археолог, пілот, стюардеса. Мало хто не мріяв отримати таку професію. А сьогодні, через втрату актуальності,  про них вже починають забувати – залишилися лише пісні з не зовсім далекого минулого. 

А путь далек и долог,
И нельзя повернуть назад...
Держись, геолог!
Крепись, геолог!
Ты - ветру и солнцу брат!

Хотілось би поділитися деякими думками з цього приводу.

Напевно, в освіті, так як і в медицині, необхідно  відійти від деяких чинників і, в першу чергу,  економічних, а розглядати набуття професії більше як соціальну функцію, яку держава повинна забезпечити. Неможливо готувати фахівців лише в розрахунку на потреби регіонів і навіть країни.  Щорічно кількість робочих місць в Україні зменшується. При рості валового національного прибутку 2-3%  на  появу нових робочих місць можна не розраховувати. Діючий ринок праці засвідчує, що майже 65% працездатного населення задіяно в сфері послуг, де більшість працює не за фахом. 

А тепер поговоримо про речі, які дехто може вважати не-патріотичними і навіть крамольними. Якщо ми готуємо фахівців, для яких немає робочих місць в країні, або запропонована заробітна плата не відповідає вимогам сьогодення, то, напевно, потрібно сміливіше і відвертіше   розглядати ринок праці без врахування кордонів. Останні опитування засвідчують, що понад 50% випускників закладів  вищої освіти бажають виїхати за кордон. Зрозуміло, що в умовах значної невизначеності щодо можливості працевлаштування за кордоном, молода людина має володіти іноземною мовою, і бажано не однією, основами маркетингу і менеджменту, сучасними комп’ютерними технологіями і програмуванням, базовими знаннями з міжнародного права і психології. Бажаним  є також володіння декількома робочими  професіям. Для цього, звичайно, потрібна висока мобільність студента під час навчання, а також чітко визначена індивідуальна траєкторія підготовки. По великому рахунку, цей етап формування кадрового потенціалу був прогнозованим.  Україна, хоча і з великими потугами, але увійшла в Болонський процес, що надало можливість отримувати конвертований диплом, який би визнавався за кордоном. Але сьогодні вже недостатньо прогнозувати зміни, настав час бути готовими до них і управляти ними. Зрозуміло, що доведеться протягом життя навчатися, змінювати профіль роботи, роботодавців. Звичайно, що в таких умовах відпаде потреба у формальному,  лише заради свідоцтва, підвищенні кваліфікації. Структури, які займаються цією справою, за короткий проміжок часу мають забезпечувати реальні знання і практичні навички.

 Необхідно також зазначити, що з кожним роком все складніше стає знайти гідну роботу поблизу постійного місця проживання, молодь вже сьогодні має орієнтуватися на оренду житла, а не на його придбання.