Значення освіти переоцінити дуже важко

Значення освіти переоцінити дуже важко. Власне кажучи, це один із головних визначальних факторів як для окремої особистості, так і для суспільства в цілому. Тільки уявіть собі, якби у свій час син дрібного німецького чиновника Адольф пройшов би все-таки творчий конкурс і вступив в художню академію, син грузинського селянина Йосиф продовжував би навчання в духовній семінарії, а син директора симбірської школи Володимир відвідував би заняття, а не здавав екзамени екстерном, то світ, напевно, був би зовсім іншим. У кожної людини настає в житті період, коли необхідно приймати рішення, яким шляхом рухатися далі. І в першу чергу це стосується освіти.

Переглядаючи результати прийому цього року, можна відзначити, що пройшов він без особливих потрясінь – і черг в приймальних комісіях не було, і апеляцій з боку абітурієнтів і батьків особливо не поступало, і палаток перед міністерством ніхто не розбивав, і в пресі та телебаченні обійшлось без розгромних статей та репортажів. Все добре? У плані організації – напевно, так. А от щодо певних тенденцій, які мають місце за результатами прийому і демонструють свою сталість, – вони, м’яко кажучи, насторожують.

Збільшується з кожним роком кількість бажаючих навчатися у закладах освіти міст-мегаполісів (Київ, Львів, Харків, Дніпро), де осіло близько 52% абітурієнтів. Прийом до периферійних навчальних закладів зменшився на 10–30%. Є можливість вирівняти цей процес? Так, є. Але лише шляхом підвищення привабливості навчального закладу, покращення соціально- економічних та культурно-побутових умов в регіонах.

Зменшується кількість бажаючих з числа сільської молоді навчатися в університетах – сільським коефіцієнтом скористалося лише 17 тис. абітурієнтів. До речі, не можна сказати, що цей коефіцієнт відчутно поліпшив ситуацію з забезпечення рівних можливостей доступу до вищої освіти. Що таке примарне 1,05 – хоча б 1,25.

Стійкий інтерес до продовження навчання в університетах виявляють випускники технікумів і коледжів. В окремих ЗВО цей показник складає біля 70%. Дехто розглядає це як недолік, батьки ж, студенти і, головне, роботодавці – як великий позитив.

Зберігається підвищений інтерес до навчання на відомих престижних спеціальностях, незалежно від наявності місць на бюджеті. У той час через фіксований перелік конкурсних дисциплін під час вступу на інженерно-технічні спеціальності (фізика, математика, іноземна мова) значно зменшилася кількість бажаючих бути інженерами. Так, в аграрних навчальних закладах прийом на цю спеціальність порівняно з минулим роком скоротився майже на 40%.

Молодь продовжує виявляти бажання навчатися за кордоном, при цьому необхідно зазначити, що далеко не гірша її частина. З’явилась тенденція до навчання за кордоном вже після 9 класів. І, безумовно, всі розуміють, що зупинити це якимсь адміністративним шляхом неможливо.

Збільшується кількість університетів, до яких вступає не більше 200–250 осіб. Так що оптимізація навчальних закладів, як кажуть, не за горами.

Стурбованість викликають результати ЗНО з української мови та літератури в технікумах і коледжах, а тим паче – професійно-технічних закладах освіти. Якщо середній показник тих, хто не подолав поріг 100 балів, становить 11%, то в технікумах – 13%, а в аграрних – 22%. У закладах професійно-технічної освіти – біля 49%. А що далі? Якщо не складуть і повторно (що дуже реально) – не отримають диплома. Я вже не кажу про робітничі професії. У цьому випадку атестат здебільшого не особливо і потрібен, якщо не збиратися продовжувати навчання. То, можливо, в таких ситуаціях все-таки видавати диплом, який дозволить розпочати трудову діяльність, і атестат з оцінками, які відповідають дійсності.