Навчатись доведеться протягом життя
«Мы все учились понемногу, чему-нибудь и как-нибудь» Більше 200 років пройшло з тих часів, коли були написані ці слова, але неоднозначність сприйняття зберігається. Добре це чи погано, коли навчалися «понемногу», але з’являлися такі генії? Гусине перо, чорнильниця, книга і свічка. Вчитель – головне безальтернативне джерело знань. Сьогодні вже час не той і пріоритети інші, і, безумовно, відсутня монополія на знання. «Google» незримо визначає і розширює можливості людей молодих і не зовсім. Це прогрес? Безумовно. І як би ми не шукали недоліки в цьому – відсутність живого спілкування, забута таблиця множення, нерозгаданий кросворд і, як співає відомий бард в «Канатчикових дачах», «достатньо вирвати штепсель» і пропала інформація… Десь так. Це все спроба пояснити те, за чим ти не встигаєш, чого не можеш не враховувати, а тим більше зупинити. Старше покоління пишається тим, що отримали освіту, професію, яка дозволила попрацювати за фахом все життя. Сьогоднішній випускник не може цим