МИКОЛА ХОМЕНКО

Якість освіти, оцінювання якості освіти – головне, що сьогодні турбує не тільки освітянську спільноту. Якість освіти – питання, яке залежить, у першу чергу, від суб’єктів процесу, а от щодо оцінювання знань – воно визначається не тільки чіткими критеріями, об’єктивністю викладача, а й певними нормативними підходами. Пам’ятаєте картину Ф. Решетнікова «Знову двійка»? Розпач матері, стурбованість сестри, зацікавлений погляд брата і тільки пес радий недолугому школяру. Але всім зрозуміло – це «двійка», «незадовільна» оцінка. Не знаю, як сьогодні можуть розібратися батьки і студенти технікумів і коледжів, коли оцінювання знань проводять за декількома шкалами, а якщо бути конкретними, аж за чотирма: ·          шкільною 12-бальною (загальноосвітній цикл навчання); ·          класичною 5-бальною (спеціальний цикл); ·          кредитно-трансферною 100-бальною (спеціальний цикл); ·          ЗНО – 200 балів (заключна атестація). Під час викладання спеціальних дисциплін викладач

Згадав розмову, свідком якої був, з літнім професором, який хотів видати підручник фахового спрямування обсягом близько 800 сторінок, без ілюстрацій, схем, графіків тощо. Скажу відверто – монографія в розширеному варіанті. Дисципліна, для якої був призначений підручник, дуже цікава, яку можна проілюструвати на кожній сторінці. Спроба коректно переконати, що підручник такого обсягу і в такому вигляді вже буде відлякувати студента, наштовхувалася на стіну нерозуміння: «Як же так, тут напрацювання всього мого життя». Пропозиція щось скоротити та зробити привабливішим цей матеріал – ентузіазму у, безумовно, досвідченого науковця не викликала. Звичайно, необхідно визначатися, для кого і для чого ми готуємо друкований матеріал. Якщо це наукова праця, то це дещо інше, ніж підручник чи навчальний посібник. Безумовно, наукова робота потрібна, можливо, навіть студенту для підготовки курсової або дипломної, але не для навчання. Проведене недавно анкетування студентів щодо використання ел