МИКОЛА ХОМЕНКО

Хочеш бути щасливим – будь. Але це ніяк не має бути на кшталт: хочеш мати вищу освіту – май. Безумовно, наявність її – значною мірою золотий ключик від омріяних дверей у щасливе майбутнє. Але для того щоб його отримати, потрібно докласти зусиль і дійсно бути мотивованим – студенту до знань, а викладачу – до самореалізації в освітянському середовищі. Сьогодні як ніколи виникає питання щодо якісної підготовки фахівців вищої школи. Особливо через невизнання дипломів випускників наших медичних вишів в країнах Африканського континенту. Звичайно, що це удар по престижу нашої освіти загалом, а не тільки медичної. Втрачаємо те, що ми мали і, на жаль, компенсувати ці втрати поки нічим. Входження в Болонський процес дозволило певною мірою лібералізувати взаємини у європейському освітянському середовищі і не більше. Конвертований диплом, на жаль, залишився нереалізованою мрією. Як результат, ми маємо колосальний відтік молоді на навчання в країни Європи (20-30 тис. осіб щороку). У чому

Деякі думки необхідно вигулювати на повідку, а в окремих випадках – і в наморднику. Читаючи окремі коментарі до постів, диву даєшся – звідки беруться такі люди, які в брутальній формі хочуть когось в чомусь переконати. Відчувається, що це люди досить розумні, начитані, багато що знають, мають доступ до сучасних інформаційних технологій. Звідки ж такий вишуканий брутальний сленг, така злісна риторика? Бридко і огидно, а головне – страшно. Страшно, що такі люди поряд з нами, ми можемо з ними спілкуватися, обмінюватись думками і все це робимо цивілізованою мовою. То це, очевидно, коли на виду, а так, ховаючи своє прізвище і розкриваючи свою сутність, виплескувати свій негатив – не важливо кому і для чого? Скажете – накопилося. Можливо. Від цього полегшає? Не думаю. Особливо сумно, що це звучить від людей, близьких до освітянського середовища. У дійсності, як говорив відомий персонаж Булгакова, розруха починається в головах. Шкода, що поняття «інтелігент» стало вже давно глузлив